Знищена як центр культури, духовності і самосвідомості лівобережних киян, як точка їх самоідентифікації. В цьому вона може поділити долю решти площ Києва.

Намір дати їй нейтральну назву "Дарницька" - це не лише плутанина в топографії, це черговий крок до її деградації.

Є у нас Дарницький ринок, є Дарницький вокзал, буде ще і Дарницька площа.… Яка різниця.… Ніякої. Просто місця скупчення людей з шлунками, сумками і гаманцями. Мабуть, такими нас бачать ті, хто сьогодні править.

А де залишається місце для людей з розумом, культурою, духовністю. Місце для людей, чиї прагнення не обмежені межами свого гаманця і шлунку. Місце для громадського життя, нарешті?

Такого місця на лівому березі Києва - нема!

Майдан Незалежності? Це на правому березі.

Святково ілюмінований пішохідний Хрещатик? Це теж на правому березі.

Навіть Співоче Поле, що зрідка збирає натовпи людей - теж на правому березі!

Лівий берег взагалі позбавлений містоформуючих культурних і громадських центрів.

Після загибелі промисловості тут залишився суцільний спальний масив більш ніж на мільйон спальних місць і сфера викачування грошей з проживаючих тут людей. Причому за цими людьми право бути людьми не визнається, за нами визнається лише право на інстинкти! Хіба не так?

Інакше, чому зелені газони, парки і сквери поступово поступаються місцем торгівельним точкам, або надприбутковим новобудовам? Чому зникають дерева перед вітринами? Чому дешевий Дарницький ринок збираються замінити черговим торгово-розважальним комплексом. Дарницький вокзал теж нібито збираються перетворити на торгово-розважальний комплекс. І що це взагалі таке: торгово-розважальні комплекси? Це і є наша культура? Гібрид казино з супермаркетом!

Якщо таку ж долю готують і Ленінградській (Дарницькій?) площі - значить, така доля уготована і всьому лівобережному Києву.

Ми не проти того, щоб повеселитися, і купівельний азарт нам відомий. Та як бути тим, у кого необхідність робити покупки викликає сумні думки (а таких - більшість)?

Та й не можуть, не повинні такі первісні, деградуючі інстинкти закладатися в основу розвитку містобудування. Розвиток лівобережної частини Києва повинен ґрунтуватися на створенні громадських і культурних центрів, а не на стимуляції інстинктів. Інакше не дивно, що, за повідомленнями преси, Дніпровський район в місті стійко тримає пальму першості по грабежах і хуліганству.

Діагноз один: бездуховність. І рецепт один: не можна забувати, що ми люди.

Тому ми в черговий раз звертаємося до влади з проханням пригадати про те, що ми люди. Пригадати і не забувати. І, як нагадування про це для себе і для нас - реконструювати Ленінградську площу не в черговий офісно-торгово-розважальний комплекс, а в містоформуючий центр громадського і культурного життя країни. І назву йому дати відповідну: "Майдан Прав Людини".

Та однієї назви - мало. Слово повинне стати справою. Для єдності назви і змісту необхідно реалізувати проект "Територія Прав Людини".

Ведучий: І нарешті, останній виступ: Сергій Корецький - є?

- Є! Ось я тут!

Сергій Корецький:

В залі залишилась менша частина, і у мене навіть виникав сумнів, чи варто тепер піднімати цю тему, але от глянув на вас, і бачу: варто.

В тому, що я виступаю останнім, є і позитивна сторона: у мене з'явилась можливість узагальнити попередні виступи.

Після мене, напевно, будуть узагальнювати організатори, але я скажу, як це виглядає із нашого боку, із зали.

Тут зібралися люди, які прийшли з різних "гарячих точок" району, їх стурбованість викликана ніби то різноманітними життєвими ситуаціями, але по суті, питання, яке нас сюди привело - одне: люди намагаються відстояти свої права. Комусь це вдається краще, комусь - гірше.

Ось ми, на Ленінградській площі, з цим завданням упорались: майже готову автозаправку з центру Ленінградської площі вдалось прибрати. Ми підняли питання на принципову висоту і влада пішла назустріч людям. Це позитивний приклад.

Але тепер з'являються повідомлення, що Ленінградську площу буде перейме-новано. І що її нова назва буде: "Дарницька площа". Назва абсолютно ніяка.

Навіть гірше того. У нас уже є Дарницький ринок. Що з ним зробили - ви знаєте. У нас є і Дарницький вокзал - його теж поступово перетворюють на розважально-торгівельний комплекс. Якщо таку ж назву отримає і Ленінградська площа - з нею можна буде робити що завгодно. Як з Лівобережною площею. І заперечити буде нічим.

Тому ми вирішили запропонувати іншу назву: "Майдан Прав Людини". За таку назву і за таку площу варто поборотися. Адже Майдан Прав Людини у порівнянні з "Дарницькою" площею "роздерибанити" набагато важче.

Така назва постійно нагадуватиме і нам, і владі, що ми люди, і що ми маємо свої права.

Владі вона також нагадуватиме, що до людей треба ставитись з повагою, і що їх права визначені чітко, з чим також доводиться рахуватись.

Більше того, ми вважаємо, що ця площа необхідна і матиме принципове значення не лише для жителів кварталів, які прилягають до площі безпосередньо. Майдан Прав Людини може стати віссю, хребтом, навколо якого об'єднаються жителі всього нашого району, всього лівого берега, можливо всього Києва і навіть всієї України. І це буде наша національна гордість. Бо ще ніде в світі нема такого об'єкту.

До речі, про сам об'єкт: його особливістю буде те, що ми пропонуємо зберегти і захистити особливим статусом зелений сквер, який зараз знаходиться на Ленінградській площі. Це має бути "Гай Прав Людини", де кожне дерево символізуватиме одне право з числа прав, зафіксованих у міжнародних правових актах і національному законодавстві України. Якщо біля дерев розмістити тексти з формулюваннями цих прав - Гай Прав Людини відіграє ще і велику роль у справі правової просвіти наших громадян.

А з іншого боку: якщо дерево - символ нашого конкретного права - то його уже і спиляти тихцем стане неможливо. Адже то було б все одно, що позбавити нас одного із наших загальновизнаних прав. Символічно.

Отже, цю пропозицію, належним чином оформлену під назвою "Конституція Київського Лівобережжя", ми передамо в установленому порядку до Дніпровської держадміністрації, Київської міської Ради та інших владних установ.

Дякую за увагу.

· Чи Ви знаєте, що про перейменування Ленінградської площі на Дарницьку вже прийняте і затверджене рішення відповідних органів?

С.К. – На Ленінградській площі про це ще не відомо. Дякую за інформацію. Але оскільки це рішення ще не реалізовано – будемо вважати його попереднім.

Ким би це рішення не було прийняте – воно несе в собі велику небезпеку розграбування і знищення однієї з основних площ міста, а тому, якщо виявиться, що існує інший варіант назви, безпечний, навіть позитивний, – руйнівне рішення може і повинно бути відмінено.

· А знаєте, що в міській і районній адміністраціях зараз знаходиться на узгодженні проект забудови зеленого скверу на Ленінградській площі? Саме там, де вдалося прибрати автозаправку. Тепер тут планується збудувати багатоповерховий офісно-діловий комплекс з підземним паркінгом.

С.К. – Для нас це – повна новина. Але вона багато що пояснює: із зміною назви площі дехто розраховує добряче поживитись на розпродажу її території. Можливо, це було однією з головних причин, через яку народний проект "Територія Прав Людини", який передбачає загальнонаціональний охоронний статус для Гаю Прав Людини два роки тримають під сукном.

Одразу попереджаємо: люди, що поставлять свій підпис під дозволами і узгодженнями на забудову Гаю Прав Людини, який зараз займає третину Ленінградської площі – вчинять злочин проти всього народу України. Зараз, або згодом, їх імена будуть встановлені і вони понесуть заслужене покарання. Моральне або кримінальне. А Гай Прав Людини буде відновлено разом з правами жителів Лівобережного Києва.

· Ваш документ називається "Конституція Київського Лівобережжя" – чому "конституція": це ж не окрема держава?

Наш документ претендує лише на те, щоб установити зв’язки між соціальними і містобудівними процесами в Лівобережному Києві на основі загальновизнаних Прав Людини. Місцем, де відбудеться таке поєднання громадського життя і містобудування якраз і має стати Майдан Прав Людини. Мало це, чи багато? Не знаю… Час покаже.

· Якщо цей документ відображає основні характеристики структури і функції київського лівобережжя – то фокусуватися на Ленінградській площі і обмежуватись правами людини – замало. Чи не збираєтесь Ви розвинути цей документ для більшої повноти і багатосторонності?

С.К. – Права Людини стосуються всіх сфер нашої життєдіяльності. Тому, потенціально, через права людини можна розглянути і охарактеризувати, а, при потребі – і відрегулювати всі процеси, які відбуваються в нашому суспільстві.

Всі проблеми, які було винесено на обговорення нашого зібрання мають лише два можливих рішення: на основі поваги до прав людини, або нехтуючи ними, з порушенням. Тому ми вважаємо, що концентрувати основну увагу на повазі до Прав Людини, як на обов’язковій умові вирішення численних містобудівних і соціальних конфліктів київського лівобережжя – припустимо і необхідно. Ми так і зробили.

А невеликий обсяг документу і мала кількість наведених в ньому конкретних прикладів – пов’язані з обмеженим ресурсом часу і грошей, який ми змогли вкласти в цей документ і тим, що, як ми і передбачали, інші виступи містили передусім опис конкретних конфліктних ситуацій без аналізу причин і їх узагальнення. Отже, зараз "Конституція Київського Лівобережжя" пропонує узагальнений шлях до вирішення більшості наших проблем і конфліктів: як тих, які нас турбують зараз, так і тих, які виникатимуть згодом.

Але перспектива, яку містить Ваше запитання – цікава. Якщо прийняти розроблену "Конституцію Київського Лівобережжя" за основу, і вкласти в неї додатково немалі час і кошти, доповнити соціальною конкретикою по всьому лівому берегу від Бортничів починаючи, і до Троєщини включно, зробити аналіз, і, на основі Прав Людини, знайти спільне з містобудівниками та політиками рішення – такий, розвинутий документ "Конституція Київського Лівобережжя" здатен набрати навіть дуже серйозної соціальної ваги і справити вплив на наше майбутнє.

(Записано відразу ж після виступу  21.07.2005)